Рось – держава давніх українців

Тема "Велесової книги", світоглядних основ викладених в ній, знань світоустрою, якими володіли Старотці – Рахмани, фактів існування докириличного алфавіту, велесовиці, завжди хвилювали дослідників слов'янського минулого. Турбувала їх і прихована правда про Праву, Яву, Наву – основу давнього православ'я.

Полеміка довкола Велесової книги, суперечка що до її історичної цінності та автентичності, так би і залишилась справою прихильників книги, як і противників такої з табору академічної науки, якби не оприлюднені знахідки металевих речей з велесовичними написами періоду кінця 1 тис. до н.е. – середини 1 тис. н.е. То про що ж говорять знайдені велесовичні написи?

Засадничими документами у питанні вивчення давньослов'янської історії до нині є так звані давньоруські літописи. У царські часи їм присвоїли загальновизнані нині назви, а саме: «Повість врем’яних літ», «Літопис Київський», «Літопис Галицько-Волинський».

Таємниці слов'янського минулого турбують не тільки наших сучасників. Вони були предметом значних наукових суперечок протягом усього 20 століття. У дослідженнях брали участь учені всіх країн слов'янського і не слов'янського світу, сперечаючись стосовно слов'янської історичної спадщини і критикуючи опонентів. Фото 1. Слов'янські знахідки на місці літописного Червеня

Особливістю земної заідеологізованого суспільства початку двадцять першого століття є спроби зумисної підміни світлих смислових світоглядних понять на поняття протилежного значення. Такий процес не обійшов стороною і таку важливу сферу, як давні знання слов'ян про вселенську світобудову, про Ірій та Творця – Сварога. Фото 1. Слов'яни – духовні брати у Праві